RSS

Популярное


Опрос

Был ли полезен сайт

Да
Нет

Богослов’я Павла і місіонерська церква

опубликовал: admin 26-02-2015 15:15

Богослов’я Павла і місіонерська церква

 

        В Євангелії від Матвія сказано самим Ісусом Христом щоб Його послідовими йшли по усьому світу і робили інших учнями Його! Це є велике доручення нашого Господа! І кожен свідомий християнин прагне виконати це велике доручення.

       Я також прагну виконувати волю Господню бо це є великий привілей  для мене.

       Я хочу представити своє бачення як я на даний момент бачу заснування нової церкви.

       Принцип який мені запав у серце при читанні  книги Шрайнера це те, що Павло був призваний, призначений для цієї справи – бути місіонером і організовувати церкви для слави Господньої і він це усвідомлював і приписував усе те, що він робив для Божої благодаті і милості. Він не висувався сам бо це було почесно чи прибутково на це служіння – він пішов бо його покликав Господь! Але коли він був покликаним, то він не опускаючи рук трудився щоб це призначення виконувати як найкраще, він не гадав що Бог буде усе за нього робити, а Павло просто буде сидіти склавши руки, він прикладав великі зусилля щоб те призначення яке йому було доручене виконати як найкраще, навіть він віддав своє життя ради цієї справи! 

       Цей принцип актуальний по всі часи і потрібно мені ним жити щоб бути успішним робітником на ниві Божій – мати призначення від Господа і вкласти всього себе у справу яку тобі доручив Творець!

       І коли я цей принцип побачив в житті Павла моя позиція відносно цього ще більше укріпилася, бо я переконаний, що це є правильно – мати поклик Господній а потім діяти! 

       Також лідер повинен зібрати команду однодумів і спочатку молитись за цю справу. Команда повинна мати багато різних дарів для ефективного здійснення служіння. Щоб організувати команду,  потрібне особливе бачення для лідера, він повинен пильно дивитись за людьми за їхніми дарами і відповідно за їхніми пріоритетами і дивитись в майбутнє на перспективу, чи вони підійдуть для цієї справи. Вибір команди є дуже відповідальним і важливим кроком для успішного заснування нових церков.

       В часи Павла чітко видно що він не діяв сам а також мав багато учнів послідовників яких також навчав і вони йому допомагали і цей принцип актуальний і в наш час і його потрібно застосовувати для успішного служіння. 

       Дуже важливою є при організації нової церкви правильне поводження на рахунок домашніх груп. Я вважаю що це дуже ефективний метод для росту церкви. І коли лідери організовують домашні групи, потім виховують у себе в групах потенційних лідерів і ці групи ширяться репродуктивно і утворюється ціла сітка домашніх груп і це є уже велика праця щоб згодом була повноцінна потужна церква і не тільки одна але багато церков які навчені так щоб вести політику репродукції далі не зупиняючись на досягнутому.

       В часи Павла було багато домашніх церков і їхня праця і розширення були успішними – цей принцип дуже актуальний і позитивний також у наш час і потрібно його використовувати для успішного служіння. 

       Важливою є для організації церкви правильне відношення до євангелізацій.  Дуже важливо вчити свою команду, що євангелізація є основою для росту церкви як індивідуального так і масового. Я вважаю, що дуже ефективною буде євангелізація коли організувати музичний сучасний концерт зі свідченнями особистими про велику переміну у житті і запрошені цих людей які зацікавилися на домашні групи і молодіжні клуби. Молоді люди вважають, що християни це забиті слабкі старомодні люди які взагалі відірвані від нормального життя і нічого не тямлять в житті а прикриваються Богом втікаючи від життєвих проблем. І коли зробити євангелізацію зі сучасним концертом живою професійною музикою це змінить думку про християн, молоді люди зрозуміють, що християни це нормальні сучасні люди які мають гарний музичний смак і люблять музику таку саму як і вони, але при тому їхні очі ще більше світяться бо вони знають для чого вони живуть! І це дуже позитивно вплине на людей щоби їх досягнути і привести до Господа.

       Можливо методи євангелізації змінились з методами які використовував Павло. Наприклад сьогодні в Україні ти не підеш і не станеш по серед православного храму і почнеш проповідувати як це робив Павло у синагозі – але принцип лишається незмінним – євангелізація потрібна і завдяки тому, що ми звіщаємо людям про Добру Новину – Господь збільшує число тих хто увійде в Його царство.

       Також є дуже важливо розвивати служіння поклоніння в новоутвореній церкві. Я вважаю, що для молодих людей подобається сучасна музика і тому в моїй церкві будуть практикуватись дуже сучасні методи поклоніння при використанні сучасних технологій але усе це буде слугувати на збудування! Поклоніння дуже наближує до Господа, людина зростає і поклоніння це найголовніша ціль для створення людини – отож давайте поклонятись бо це є прекрасно! Давайте організовувати по поклику Господньому нові церкви для Його слави, бо Він достойний!

       Поклоніння було актуальним у всі часи і чим більше його було від щирого серця  тим більше було Господнього благословення – цей принцип ніколи не змінюється і його потрібно використовувати.

          Мені дуже сподобалось думка Боша про почуття відповідальності Павла по відношенню його служінню. Він чітко усвідомлював свою відповідальність перед язичниками щоб донести їм Євангеліє. Він часто говорить, що він усім щось винний, якийсь борг, але коли він цей борг віддає то нічого не вимагає в замін. Звісно борг – означає те, що він хоче поділитись Благою Звісткою з якомога більшою частиною людей... „Горе мені коли я не благовіст вую”(1Кор. 9:16). Павло цим показую я він свій борг віддає Ісусу Христу і саме Йому він найбільше винний! Він несе відповідальність у служінні по відношенні Господа, ця віра несе два обов’язки, по-перше  - віруючий визнає свою відповідальність не тільки перед Христом, але і перед невіруючими людьми. І що є цікаво і дивовижно, що це зобов’язання будується виключно на Божому дарі в Христі Ісусі.

       Я згоден з Бошем у тому плані, що усі віруючі християни є великими боржниками у Господа Ісуса Христа і ми повинні ділитись з іншими невіруючими людьми благою новиною Господа нашого, і також мені дуже подобається думка про те, що цей борг ми не повинні віддавати насильно, від нас його так ніхто не буде вимагати, а ми цей борг віддаємо з почуття подяки нашому Господу а не з почуття обов’язку – Божа благодать по відношенню нас є дивовижна і слава Йому за це! І що є прекрасним, що істина є практична і в нас час так само як вона була практична у часи Павла – в наших сьогоднішніх обставинах ми можемо також віддави борг нашому Господу, тому, що є багато невіруючих людей біля нас які потребують Господа. 

       Мені також сподобалась думка Боша про те як Апостол Павло вів себе свідомо відносно свого служіння. Він мав велику самосвідомість того, що він є покликаним мужем Божим на велике служіння і він не має права до цього служіння халатно ставитись а з усім натхненням і відповідальністю звершувати його незважаючи на різні обставини які можливо часто мішали йому виконувати це служіння. Але Павло ні з чим не рахувався а завжди рухався в перед до цілі – якомога більшому числу людей засвідчити про Господа Ісуса Христа і зробити усе, що від нього залежить щоби вони жили з Господом і служити Йому і в цьому він вбачав великий зміст свого життя і служіння!

        Я згоден з думкою Боша про самовіддачу Павла – Бош дуже чітко підмітив цю прекрасну рису характеру Павла про його ціленаправленність і самосвідомість по відношенню служіння Апостола. Це чудовий приклад для нас і час не змінює його, як тоді так і нині потрібно ціле направлено і посвячено трудиться для Господа бо у цьому є великі Його благословення!

        Мені дуже сподобалась думка Боша про універсалізм Павла коли він служив. Коли він вчив людей про апокаліптичне знищення світу то він не просто хотів залякати людей про те, що у них немає виходу, він цей вихід показував в Господі Ісусі Христі. Так дійсно Павло вчив, що Бог є справедливий і Він буде чинити суд, але він дає спасіння в Своєму Сині. І Павло хоче добитись у своїх устремліннях щоби люди визнавали Ісуса своїм Господом. Але Павло не стверджує проте, що усі будуть спасенними від суду Божого а лише ті які приймуть Його. І Павло не відкриває двері у Царство Боже а лише проголошує про нього а двері відкриває сам Господь.

       Завжди для людей потрібно показувати вихід, не тільки лякати їх судом Божим але найголовніше розповісти про вихід – прекрасний принцип для нас щоб його використовувати.

       Дуже цінною була для мене думка О’Браєна про те, що апостол Павло був місіонерський богослов! В минулому критики Біблії мало приймали писання Павла як місіонерські, а  здебільшого як богословські. І рідко його хто вважав як апостольського місіонера.  Але згодом думка змінилась і його почали вважати як місіонера так і богослова. І мені дуже сподобалась думка про те, що потрібно об’єднувати богослов’я Павла і його місіонерство. В Павлі ці два елемента були нероздільно поєднані. Йому це допомагало краще звершувати його служіння. Богослов’я для нього було фундаментом і маючи цей фундамент він діяв і свої богословські знання примінив практично!

       Для мене це є чудова істина і реальний приклад про те як потрібно ефективно звершувати служіння. Для цього потрібно мати міцний фундамент, і якщо у мене є чітке сформоване Богопізнання -  тоді мені легше звершувати поклик - діяти практично на ниві Господній, бо чим більше я знаю Бога тим більше мені хочеться служити, тим більше я відчуваю Його підтримку, бо знаю Його!

       Отже богослов’я є дуже важливе для ефективного посвяченого служіння! 

              Ще дуже важлива думка О’Браєна яка мені дуже сподобалась це те, що апостол Павло вчив тих людей яких він навертав і з них організовував церкву, щоб вони не зациклювались на собі а йшли і захоплюючи той район де вони живуть могли розповсюдити вістку спасіння усім хто їх оточує. І апостол засновуючи церкву чи декілька церков у тому районі йшов далі, але згодом той увесь район без участі Павла вже знав шлях як можна спастись, бо ті котрих навернув Павло були навчені ним нести вістку спасіння далі, бо в цього є велике доручення Господнє. 

       Це чудовий приклад для мене як мені потрібно діяти коли я буду засновувати церкву – щоб не тільки своїми силами діяти, бо я спостерігаючи за багатьма служителями бачу, що вони ніби як „супер – мени”, „супер – пастор” він усе робить він один євангелізує і лише через його працю нові люди приходять у церкву, і він далі продовжує сам не навчаючи так робити інших, і ті інші вже змирились з цим положенням, привикли до нього і думають, що це так потрібно, що лише пастор працює, бо він може краще, а вони нічого не роблять і церква не використовує той потенціал який в неї є, бо з самого початку лідер не навчив, що потрібно щоб кожен благовістив своєму ближньому. І ще пастору подобається, що його поважають і без нього нічого не обходиться, він є незамінним і ця слава давить на нього і він не хоче ні з ким ділитись своїми знаннями і не надихає інших для служіння.  

      Отже, розпочинаючи працю з людьми потрібно їх одразу вчити і ділитись з ними відповідальністю у служінні щоб воно було кращим. Чудовий принцип який є корисний у всі часи.

             Аллен стверджує чудову думку про те, що  Апостол Павло завжди вибирав стратегічні пункти своєї місії і праці. Він звісно ходив також і по маленьких містечках а також селах щоб проповідувати, але його прерогативою були стратегічні пункти, тобто великі міста і цілі провінції щоб захватити якомога більше число людей, щоб його почуло і увірували як найбільше – Павло був максималістом і прагнув якомога більшого. 

       Я дивлячись на цю методику Павла і порівнюючи її з сьогоднішніми обставинами можу зробити деякі висновки у тому, що багато нинішніх організаторів церков які вибирали стратегічні місця для організації церков мають більший успіх ніж ті хто цього не робив і організовували церкви не роздумуючи про стратегічні місця. Це чудовий урок для мене у тому, що потрібно думати стратегічно і робити для Господа як найкраще і якщо є можливість вибирати стратегічні місця то потрібно це робити.

Чудовий принцип який потрібно мати на увазі а особливо в Україні бо на нього мало звертали уваги у недавні часи і потрібно це виправляти для успішного служіння.

       Також апостол Павло насаджуючи церкву, велику увагу приділяв тому, що давав настанову віддаючи всього себе у тих лідерів які на його думку зможуть і далі збудовувати і вести церкву підкорюючись Господу до розширення Його царства. Він не насаджував церкву і йшов далі не піклуючись про її майбутнє – насадження церкви це був лише перший пункт а найголовнішим у служінні Павла було цю церкву виховати, поставити її на „ноги”, і він постійно потім ці церкви відвідував і піклувався про них.

       Чудовий приклад для нас у сьогоднішній час при організації церкви робити правильні пріоритети і обов’язково потурбуватися про лідерів церкви, якщо ми йдемо далі організовувати наступні церкви, щоб вони були здатні продовжувати ту працю яку ми розпочали і не тільки продовжувати але й інших виховувати лідерів щоб вони також так діяли.

       Також дуже важливе кредо життя і служіння Павла як стверджує О’Браєн було те, на Кому він робив свій акцент, Хто за його думкою звершував усю цю працю, можливо на перший погляд коли не уважно досліджувати можна зробити висновок, що Павло приписує собі усі заслуги коли говорить щоб  усі брали приклад з нього, але якщо уважно дослідити усе служіння Павла то чітко видно, що в усьому він віддав славу Богу, бо вважав Його – як основу і успіх служіння – просячи молитись за служіння він не просить молитись за себе а за те, щоб Господь звершив служіння! Павло робить акцент  на Господі, бо чітко усвідомлює що весь успіх це завдяки Йому!

        Приклад для мене чітко завжди віддавати славу Богу при усіх моїх успіхах у служінні, бо це не я робив чи буду робити а Господь, а я лише глина у Його руках і Він мене використовує як Йому буде завгодно – і я від цього отримую справжню насолоду і благословення!

       Основа – Ісус Христос найголовніший принцип для успішного служіння і хто його застосовує той є успішним.

              Мені сподобалась та думка яку висловив Шрайнер, що Павло у всіх своїх справах не шукав як прославити себе а він завжди прагнув як прославити Бога в Ісусі Христі – це був його принцип життя. Якщо досягнути таких успіхів які досягнув Павло, якщо прикладати скільки зусиль скільки він приклав для успіху його справи, якщо скільки страждати скільки страждав Павло за те, що він робив то по неволі може закрастися думка, що ти можливо заслуговуєш на певну долю слави у цій справі, що можливо завдяки твоїм умінням і талантам ця справа була успішною – і для таких думок на перший погляд є вагомі підстави, але апостол Павло ніколи так не думав – хоч він багато зніс і вклав в цю справу – розповсюдженню євангелія до краю землі. Павло відчував себе як знаряддя в руках Всевишнього і віддав себе в жертву для Нього і від цього відчував найбільше задоволення і насолоду!

      Чудовий приклад для мене у моєму служінні мати такі ж мотиви які вони були у Павла – з правильним станом серця підходити до кожного служіння і справи яку тобі доручає Господь. Як це важливо щоб досягнути успіху! Прославити Бога через Ісуса Христа в усіх справах і це кредо взяти для усього свого життя і жити ним як це почесно і прекрасно і заслуговує на те щоб не тільки про це знати але і практикувати у повсякденному своєму житті. Дуже важливий принцип щоб не збитись з правильного напряму у служінні.

       І ще один принцип який мені дуже запав у серце це те, що апостол Павло багато страждав і його страждання сприяли тому, що справа Божа розширювалася. Страждання були засобом за допомогою якого Павло розширював євангелію серед язичників. Його страждання показували немічність проповідника і силу і потугу Божу і вказували слухачам на Нього як на самодостатнього. Також ці страждання зміцнювали Павла його характер і стимулювали його до правильних пріоритетів у служінні.

       Мені ця думка була ніби як розкрита з іншої позитивної сторони, тому, що ми часто вважаємо коли є біль то це щось не правильно і не буде успіху у служінні, але на прикладі апостола Павла я побачив, що страждання які він ніс сприяли справі яку він звершував і також сприяли тому, що сам Павло ріс і зміцнювався через них, тому не потрібно втікати від страждань а правильно діяти коли вони є і мати правильні принципи відносно них.

       Також дуже необхідно у стражданнях бачити Божу волю і робити правильні висновки тому, що у кожного служителя страждання будуть і як ми до них будемо ставитись так ми і будемо діяти. 

       Слава Богові, що Він нам через Своє Слово відкриває і показує на конкретних прикладах людей, чудовий приклад – апостол Павло, як потрібно успішно служити, які принципи використовувати щоби мати успіх і благословення Господнє. 


Sitemap Sitemap