RSS

Популярное


Опрос

Был ли полезен сайт

Да
Нет

Життя християн першої церкви

опубликовал: admin 13-03-2015 10:18

Життя християн першої церкви 

Що потрібно робити нинішній церкві щоб проводити своє життя так як перші християни Дії Апостолів 2 :42-47

 Основні питання мого уривку містять різноманітні теми - це: наука апостольська, перші християни вчились постійно у апостолів, перебування в спільноті братерській, вони були дуже дружні і єдині, також спільність в молитві, питання про чудеса; апостоли чинили багато чудес для слави Божої, проводження життєвого побуту в цілковитій спільноті, а також хвала Богові через те, що церква жила справжнім християнським життям і люди спостерігаючи за ними славили Господа. На мою думку ці питання є дуже важливі для сучасного християнства і богослов’я. Такі питання як учнівство є дуже актуальне у наш час, тому, що без учнівства немає руху вперед у духовному зрості і на прикладі першої церкви ми можемо вчитись бо у них було учнівство від самих апостолів. Також єдність – дуже важливе богословське питання – на скільки нам потрібно бути єдиними і взагалі є така єдність між християнами як у ті часи. Також питання молитви це дуже важливо і багато християн нехтують у сьогоднішній час цим великим подарунком Божим – спілкування з Ним. Питання про чудеса сьогодні дуже гостро стоять у сьогоднішньому християнстві – багато існує запитань чи чудеса сьогодні взагалі існують? Чи вони потрібні у сьогоднішній час? І так далі. І дуже важливе практичне питання про справжнє не лицемірне християнське життя від якого усі оточуючі не можуть буди бездіяльні а змінюються завдяки дії Божій і славлять Його за Його особистість.   

 

42І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.  43І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен. 44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. 45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. 46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, 47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися. 

 

Євангеліст Марк написав високо посадовцю Теофілу історичну докладну розповідь, (але його книга також призначена для кожної людини), про те як жили і служили перші християни в простоті і єдності, щоби служити одним одному, виконувати Божу волю і чекати приходу Господа Ісуса Христа.

Жанр / Структура / Історія

Літературних жанрів існує декілька видів, наприклад є такий жанр як апокаліптичний – в цій літературі розповідається про майбутнє.

Також є такий жанр літератури як Євангеліє, це є розповідь яка написана за допомогою вибору певних передань які уже були сформовані і звертає свою увагу на справи і дії Ісуса Христа а також Його життя.

Також є такий жанр як історична розповідь, книга Дії Апостолів належить до цього жанру тому, що автор цієї книги Лука пишучи цю працю робив дослідження для високо достойного Теофіла і з історичної точки зору дуже добре зробив різнобічні дослідження пишучи цю книгу. В ній йдеться історична розповідь про перші кроки церкви і інші теми.

Книга розпочинається з вступу – де вказується ціль написання – розповісти, що Ісус робив і чому вчив від початку. Потім іде основна частина і закінчення.

1. Початок утворення Церкви (1:1 - 2:47)

А. Підготовка: служіння після воскресіння і вознесіння Ісуса Христа (1: 1-14)

Б. Вибрання Маттія (1:15-26)

В. Сходження Святого Духа (2:1- 41)

Г. Життя ранньої Церкви (2:42 – 47)

2. Церква в Єрусалимі (3:1 – 5:42)

А. Чудо і проповідь (3:1-26)

Б. Перша протидія єврейських керівників (4:1-37)

В. Смерть Ананія і Сапфіри (5:1016)

Г. Друга протидія єврейських керівників (5:17-42)

3. Розширення Церкви в Палестині через розсіяння (6:1-12:25)

А. Вибрання семи (6:1-7)

Б. Привід до розсіяння: служіння і мученицька смерть Стефана (6:8-8:3)

В. Євангеліє в Самарії ( 8:4-25

Г. Навернення Ефіопського вельможі (8:26-40)

Д. Навернення Савла (9:1-31)

Е. Служіння Петра в Палестині і перша навернення у язичників ( 9:32- 11:18

Ж. Заснування Церкви язичників в Антіохії ( 11:19-30)

З. Переслідування Ірода Агрипи 1 (12:1-25)

4. Розширення Церкви на Малу Азію і Європу (13:1- 21:17)

А. Перша місіонерська подорож Павла, Галатія ( 13:1-14:28)

Б. Проблеми Церкви з мовами і собор в Єрусалимі (15:1-35)

В. Друга місіонерська подорож Павла, Мала Азія і Європа ( 15:36-18:32)

Г. Третя місіонерська подорож Павла, Мала Азія і Європа ( 18:23-21:17)

5. Розширення Церкви на Рим ( 21:18-28:31)

А. Неприйняття Євангелія Єрусалимом ( 21:18-26:32)

Б. Прийняття Євангелія в Римі ( 27:1 – 28:31)

 

Мій уривок ( Дії Апостолів 2 :42-47) відноситься до першого періоду книги Дії Апостолів і мій уривок який я розглядаю завершує цей перший період книги Дії Апостолів а саме – Початок утворення Церкви. Він є дуже цікавий бо йде на початку книги і якщо його правильно зрозуміти тобі нам буде зрозуміло і подальший перебіг подій цієї книги бо ця подія впливає на усю книгу.

 

Для прикладу текстуального аналізу я вибрав 44 вірш мого тексту який я досліджую:

44Ησαν επι το αυτο και  - На цьому прикладі можна зробити висновки:

В низу в зносі ми бачимо, що стоїть буква : „А”

„А” – це означає, що ми можемо бути впевнені в достовірності цієї цитати бо багато манускриптів які містять цей уривок дуже схожі один з одним і це не виникає сумнівів у тому, що цей уривок відповідає оригіналу. Ми можемо бути впевнені на 100% в оригінальності цього уривку тексту.

 

Р74 – Рукописи

а – Дії Апостолів

7 століття

Сім’я – Олександрійська

A – Унціальні рукописи

A01 – 4 століття

Сім’я – Прото – Олександрійська

„А02” – 5 століття

Сім’я – (3 категорія – безіменні)

„С04” – 5 століття

Сім’я – Візантійська

„Д05” – 5 століття

Сім’я – Західна ( 4 категорія)

„Е08” – 6 століття

Сім’я – Візантійська ( 2 категорія)

Ψ044 – 8-9 століття

Сім’я – Візантійська ( 2 категорія); (3 категорія – безсімейна)

Також ми далі бачимо, що є ще тут буква : „ В” вона означає, що можливо є незначні відмінності у декількох дуже незначних фрагментах того чи іншого манускрипту – ми також можемо йому довіряти, бо більшість манускриптів підтверджуються один одним.

„В05” – 4 століття

Сім’я – Олександрівська

Також ми далі зустрічаємо в нашому дослідженні букву : „p” Це означає, що наш уривок також був перекладений на латинь.

Звісно читаючи наш текст потрібно звернути увагу на перший контекст. Перші християни чекали приходу, другого приходу Ісуса Христа і тому у них було таке зразкове життя! Вони гадали, що цей прихід скоро має настати за їхнього життя і цей факт впливав на їхню поведінку і практичне життя. Але для читачів 21 століття принципи життя по яким жили перші християни дуже допоможуть жити краще і повно цінніше. Ми зараз не є такі впевнені у тому, що застанемо при житті другий прихід Господній, але принципи є актуальні і  в наш час і якщо люди 21 століття будуть жити по таких же принципах то у їхньому житті буде більше позитиву, але не потрібно усе так сприймати буквально і наприклад продавати будинки і жити в загальній комуні, але принцип єдності і щедрості є дуже показовим для нас сьогодні як було у перших християн.

 

Пояснення

2:42 

 \Hsan deV proskarterou'nte" th'/ didach'/ tw'n ajpostovlwn kaiV th'/ koinwniva/, th'/ klavsei tou' a[rtou kaiV tai'" proseucai'". 

            І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

Προσκαρτερουντεζ  - перебувати, бути твердим, залишатись вірним для людини чи якійсь справі. По відношенню до молитви мається на увазі постійне прагнення, старанність ніколи не відступати, віра в результат. В перфектом обороті означає постійну дію.

Найголовніше значення яке тут описує Лука це те, що він стверджує про постійність перших християн в науці, спільності, молитві. Постійність – це процес усього життя це не миттєва дія і це чудовий приклад для нашого розуміння і застосування у повсякденному житті.

 th'/ didach'/ tw'n ajpostovlwn в науці апостольській. Іменник, жіночій рід, однина, давальний відмінок який показує на область застосування а також на область сердечної відданості. Відноситись до тексту який вважається авторитетним, так як це послання про Ісуса із Назарету проголошене вибраними апостолами. Перші християни в цьому були постійні і ніколи не відрікались від апостольського вчення. Вони були навчені щоби вчитись, а вчитись їм хотілось. Люди які служать Ісусу Христу повинні в повному розумінні слухати Його слово, бо через це Він прославляється і ми збудовуємо себе на найсвятішій вірі.

th'/ klavsei tou' a[rtou  - в ламанні хліба. Це поняття відноситься чи то до звичайного прийняття їжі, чи до звершення Таємної Вечері. На мою думку перші християни як разом їли і також вони разом приймали участь у Вечері Любові. Нинішнє виконання відрізняється від того як це робили перші християни тим, що вони їли і процесі цього також звершували таїнство, в наш час церква використовує лише принцип, що потрібно виконувати волю Господню і звершувати вечерю Господню але ми не робимо це точно так само як це робили перші християни, і це не означає, що ми робимо не правильно, головне ми виконуємо принцип і звершуємо це таїнство.

 

2:43 

ejgivneto deV pavsh/ yuch'/ fovbo", pollav te tevrata kaiV shmei'a diaV tw'n ajpostovlwn ejgivneto

І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

shmei'a  - знамен. Іменник, середній рід, однина, називний відмінок. Про знамена дуже часто сперечаються і спекулюють цим елементом. Але знамена у той час були дуже поширеними їх робив Господь щоб показати свою велич і щоб люди увірували в Нього. В наш час знамен є менше і не потрібно їх вимагати чи ними спекулювати щоб доказати чи захищати Бога. В наш час є багато інформації як чітко і ясно підтверджує Бога і не потрібно вимагати знамен хоч вони є і наш час але наша віра не повинна базуватися лише на цьому а на живих стосунках з Господом.

fovbo"острах.

Тут йде мова про страх але це був позитивний страх, бо люди бачили силу Божу і сильно шанували Його і в цьому заключався цей страх який виражався в пошані і поклонінні а не у сліпому суворому безвільному страху і боязні.  

 

2:44 

pavnte" deV oiJ pisteuvonte" h\san ejpiV toV aujtoV kaiV ei\con a{panta koinaV

            А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

 h\san ejpiV toV aujtoV  - були в купі. Це не означає, що усі три тисячі людей збирались в одному місті, але вони трималися разом будучи членами різних зібрань або конгрегацій, які будувалися по принципу язиковому, етнічному, або ще якому - небуть, які їх згуртовували. Об’єднання таким чином, без невірних, одним сповідуванням і служінням віри, вони були разом, спілкувалися один з одним в цьому проявлялась і помножувалася їх любов один до одного. Отже бути вкупі не мається тут на увазі що усі християни постійно фізично були разом але тут мається на увазі принцип єдності який дуже допомагав їм у житті і служінні.  

 

2:45 

kaiV taV kthvmata kaiV taV" uJpavrxei" ejpivpraskon kaiV diemevrizon aujtaV pa'sin kaqovti a[n ti" creivan ei\cen:

 

І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

ejpivpraskon – продавали. Побутовий імперфект означає, що вони продавали особисті пожитки час від часу. Це не означає, що вони все одразу продали, що мали і розділили порівну, але це означає, що вони продавали час від часу коли була потреба, комусь чогось не вистачало і тобі вони продавали і допомагали хто цього потребував. В наш час християни не на скільки жертовні і турботливі один про одного і тому вони не мають такої справжньої радості яка була в перших християн.

 

2:46

kaq= hJmevran te proskarterou'nte" oJmoqumadoVn ejn tw'/ iJerw'/, klw'ntev" te kat= oi\kon a[rton, metelavmbanon trofh'" ejn ajgalliavsei kaiV ajfelovthti kardiva"

І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

Ajgalliavsei  - радувались. Але тут мається на увазі дуже потужна радість з великими позитивними емоціями, в російському перекладі :”восклецаниями”  Це була щаслива церква, і в ній була не підроблена радість. У них для цього були великі підстави і у нас вони є такі самі, але ми часто не є радісні і не живемо в простоті бо суєта цього віку давить на нас і ми часто йдемо на поводу у цих спокус, але вони перші християни жили в простоті і тому радувались, що Господь спас їх і вони в цій радості хотіли проявити по відношенню свого ближнього. Приймати усе з радістю як це прекрасно і зникає багато негативних емоцій і проблем якщо жити в радості і не зациклюватись лише на собі і своєму добробуті.              

 

2:47 

aijnou'nte" toVn qeoVn kaiV e[conte" cavrin proV" o{lon toVn laovn. oJ deV kuvrio" prosetivqei touV" sw/zomevnou" kaq= hJmevran ejpiV toV aujtov

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися. 

aijnou'nte"  - вихваляли. Це імперфект і він показує на дію яка повторювалася тобто це не було один раз. Як важливо для нас робити як діяли перші християни – хвалили Господа постійно – це процес усього життя а не одноразова дія. Від цього залежить багато хорошого якщо ми постійні ми більше пізнаємо Господа. Коли йде хвала для Бога то інша людина не може бути в стороні і вона також приєднується до поклоніння спочатку через покаяння і згодом з усією церквою славить свого Спасителя.

Важливо відмітити ще одну важливу істину – Господь спасає! Дуже часто ми думаємо, що завдяки нашим зусиллям чи таланту люди змінюються, але усе це робить Господь – Він діє на людей Своєю силою а ми лише інструмент у Його руках і це є прекрасно коли ми це усвідомлюємо.

Богословське значення

Для богословського пояснення у нашому тексті є багато моментів.

Вчення апостолів – дуже важливе поняття, вчення в Писанні займає важливе значення як мінімум по трьох причинах. По – перше воно підтверджує, що рання церква була конфесійною. Перше покоління віруючих сповідувало апостольське вчення про зміст життя Ісуса Христа. По – друге використання терміну відображає розвиток думки в ранній церкві. По – третє слово вчення підтверджує нерозривний зв’язок з духовністю. Вчення також важливе для розвитку у правильну сторону і для людей які живуть у наш час. Для правильного розвитку і позитивного потрібно постійність у вченні як це було в першій церкві.

  Єдність – також дуже важливе богословське поняття в нашому тексті. Чудовий приклад головних елементів єдності є представлений в нашому тексті: єдність фізична –тобто християни були постійно разом один одного підтримували, разом раділи разом плакали разом долали різні перешкоди. Єдність матеріальна – християни ділились своїми матеріальними речами і таким чином підтримували один одного. Єдність в служінні Господу – коли християни так робили – в єдності служили то мали великі блага і багато різних хороших речей було у їхньому житті через це. Для людей які живуть в наш час також дуже важливо мати єдність і усе суспільство прагне до цього бо людина так створена, що вона сама не може жити вона колективна.

Молитва – також дуже важливе богословське поняття в нашому тексті. Молитва – це розмова з Творцем. Вона має декілька напрямків: молитва подяки, прохання, сповідання, поклоніння. Це дуже велике благословення яке подарував Господь і перша церква використовувала його і від цього отримувала великі благословення. Вони молились разом, також на одинці і завжди молитви приносять користь якщо вони є щирі. У нас чаш також дуже важливо перебували в молитві але нині є багато суєти розвиток технологій і людині важко знайти час для молитви і тому ворог душ людських багато виграє коли уводить людей від спілкування зі своїм Творцем.

Прославлення Господа – також дуже важлива богословська тема яка є в нашому тексті. Прославлення Бога є одним з найбільш вдячних справ людства. Бог шукає Собі щирих поклонників, людина створена для поклоніння і кому вона поклоняється того вона і наслідує у власному житті. Найбільше відкриття власне для мене це те, що Бог є самодостатній і Він не нуждається в нашій хвалі але ми потребуємо того щоби Йому поклонятись. Бо коли ми це робимо ми стаємо ближче бо Нього, ми більше маємо сили, ми краще усвідомлюємо як нам далі жити і це приносить для нас багато користі. Звісно коли ми поклоняємось від щирого серця Господа Він радіє цьому бо Його твориво виконує найголовнішу функцію свою. Перші християни поклонялись, хвалили Бога і народ любив християн і слідував також за Господом і прославляв Його.  В наш час ті церкви і ті християни які надають важливе значення для хвали і поклоніння Богу мають більше успіху і благословення ніж ті хто цьому не надає важливого значення.

В нашому тексті є ще багато важливих богословських тем наприклад: вечеря Господня, чудеса, знамена, і інші але мені найповнішими є ті які я виділив.

Богословський синтез

Господь говорить до нас про те як потрібно служити Йому, а саме в простоті і єдності, служачи один одному, а також проводити час в навчанні, молитвах, прославленні Його святого Імені,  і завдяки цьому оточуючий народ буде славити Бога, отож давайте будемо брати приклад з першої церкви і живімо так, чекаючи приходу нашого Господа Ісуса Христа! 

Богословськая експозиція

На мою думку головна богословська ідея нашого тексту це християнська єдність. Про єдність є багато згадок у Писанні. Наприклад: „А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!”(2 Цар. 19:19). Тут йдеться мова про те, що Бог є єдиний, Він не ділиться Сам у Собі а є єдиний. До кінця не можливо збагнути як Бог є в трьох лицях і при цьому є єдиний але ми бачимо, що Він єдиний і від цього великі діла чинить у своїй досконалості.

            Також Ісус Христос – наш Господь хоче щоб ми – діти Його були єдині між собою: „Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.  А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.”(Ін. 17:20-23) Це велике повеління Господнє щоб діти Його були єдині, бо в єдності сила і успіх.

            Також апостол Павло муж Божий який багато потрудився для слави Господньої і багато знає про єдність закликає : „пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.”(Еф. 4:3). Зберігати єдність між собою, також єдність з Богом є дуже важливо для благословенного життя.

            Якщо поглянути на історію церкви то були різні часи коли християни ділились між собою, воювали один про ти одного щоб доказати свою правоту, і також були такі часи, що вони прагнули до єдності. Наприклад покійний папа римський прагнув у своїй політиці до екуменічного(поєднання)  руху, але звісно не потрібно нам християнам єднатися з єретиками, наприклад з свідками Єгови. Потрібно пильнувати про єдність із своїми побратимами по вірі і тоді буде більше успіху. Якщо детально придивитись до нашого сьогодення то усі прагнуть поєднання в релігії – йде екуменічний рух який приготовляє прихід антихриста, але нам християнам не про це потрібно піклуватись а потрібно піклуватись про єдність між братами і сестрами в Христі Ісусі як це робили перші християни і вони від цього мали благословення.

 

Богословське підтвердження

 

1.       Постійність в Господньому вченні – це благословення і успіх.

2.       Постійне єднання між братами і сестрами в Христі Ісусі веде до хороших наслідків.

3.       Постійність в молитві – це благословенний час у спілкуванні зі своїм Творцем.

4.      Пошана і повага до Господа і Його діл – це правильне поводження і пріоритети у житті.

5.      Спільність не тільки духовна але коли ми можемо підтримати один одного і у матеріальних речах – це проявлення Божої любові на практиці.

6.      Простота Господня в серці веде до радості.

7.      Коли є хвала для Господа Він не затримується з тим щоб проявити свою силу і благословення у нашому житті.

Примінення

            Цей текст є дуже дорогим і цінним для мене тому, що у ньому є багато істин які мені допомагають жити і жили благословенним життям. Взагалі постійність це дуже такий момент у моєму житті де мені потрібно ще працювати і працювати над собою і також найповніше щоб Господь змінював мене щоб я був завжди у доброму ділі постійний, бо я швидко запалююсь на добре діло але часто не можу його довести до кінця і мені потрібно удосконалюватись у цьому як це робили перші християни.

            Перебувати у вченні Господньому – це слово є дуже важливо для мене, що потрібно завжди вчитись як краще можна служити Господу, ось чому я навчаюсь в семінарії і я прагну вивчати нові методи як можна досягати людей благовістям і інші хороші моменти для успішного служіння.

            Також єдність зберігати між братами і сестрами є дуже важливим чинником для мого життя,  коли я втрачаю єдність зі своїми братами і сестрами і Господі Ісусі Христі, то це приносить для мене біль і потрібно завжди пильнувати мені щоб ця єдність завжди зберігалася.

            Молитва – це для мене велике благословення, але бувають моменти коли я нехтую молитвою і не є постійний у ній і тоді я відчуваю себе слабким і кволим коли нехтую цим великим Божим подарунком - живим спілкуванням зі своїм Творцем і Спасителем.

            Також я для себе нещодавно відкрив коли навчався в семінарії потужне джерело Божих благословень - коли я можу поклонятись моєму Господу, робити це з радістю, робити це з позитивними емоціями, я усвідомив для себе велике значення поклоніння для мого життя і коли я є постійний у цьому тим більше я відчуваю Божі благословення у моєму житті.

Ідеї для проповіді

Моя аудиторія це церква в якій є різні християни, є успішні і плодоносні а є слабкі і моя проповідь націлена на те щоб підкріпити і показати джерела за допомогою яких можна стати успішним у християнському житті і жити переможним щасливим життям.

План:

1. Для успішного переможного християнського життя потрібно постійно перебувати у вивченні Слова Божого  ( Дії 2: 42); ( Ін. 5: 39)

    Приклад: (Розповісти як я практикую щоденне вивчення Біблії і що це мені дає)

2. Для успішного християнського життя потрібно постійність в молитві

(Дії 2:42);  ( Фл. 4:6)

Приклад: про постійність в молитві( сосульки на ялинці)

3. Для успішного християнського життя потрібна постійна єдність між братами і сестрами а також Господом. (Дії 2:42-45);   (Євр. 10:25)

Приклад: (про побиття батька разом)

4. Для успішного християнського переможного життя потрібна постійність у хвалі і поклонінні своєму Господу. (Дії 2:47)

Приклад: ( про власне прозріння у цьому питанні)

Бібліографія

  1. Платон Харлаа, Толкование новозаветных книг (Ашфорд: библейская миссия СЕО, 1983)
  2. Клеон Л. Роджерс младший, Новый лингвистический и экзегетический ключ к греческому тексту нового завета (Санкт – Петербург: Библия для всех, 2001)
  3. Уильям Баркли, Толкование к деяниям Святых Апостолов (ВСБ, 1982)
  4. Библейская кафедра, Краткий греческо – русский словарь нового завета (Санкт – Петербург: Библия для всех, 1995)
  5. Уолтер Элуэлл, Евангельский словарь библейского богословия (Санкт – Петербург: Библия для всех, 2000)
  6. Мэтью Генри, Толкование на книги нового завета ( Хендриксон публистик, 2003)
  7. Уильям Макдональд, Библейские комментарии для христиан новый завет (CLV,2000)

Колесник В.

 


Sitemap Sitemap